VADER У МІСТІ ЛЕВА
(трагікомедія у п'яти діях)

12.08.03 Львів, спорткомплекс "Спартак".

Від дружби в спорті - до миру на Землі!
(З надпису над сценою)

Сцена 1

18.00- обабіч спорткомплексу "Спартак”. В сповільненому темпі.
Кілька різностатевих патлатих створінь ковтають пиво та сновигають навколо.
Поруч, на траві, лежать тіла в чорних балахонах; поруч тіл лежать прапорці "VADER”.

Центральний вхід.
У зеленому жигулі з надписом "ЗАМОВЛЕННЯ КВИТКІВ” сидять два зовсім "непричетних” флегматичних дядька, що інтенсивно димлять ротами.
Птахи відлітають у вирій.
Сонечко лягає спати.

Сцена 2

Кілька хвилин по сьомій. Там же.
Зненацька люд навколо пожвавлюється.
Швидше бігають трамвайбуси.
Влаштовуються черги навколо зеленого жигулі.
Поступово, але наполегливо занурюємося всередину. 

 Сцена 3

Хлопчатка і дівчатка, в передчутті неминучого свята вух та горлянок, вже в коридорах утворили два "ворожих” табори, скандуючи “VADER!” / “CASTRUM!”.
Та раптом а-а-а – пиво проситься назовні. Слоненята побігли шукати швидкого полегшення, а назустріч їм дві тітоньки з пластиковими стаканчиками у руках; стоять, тай щось так недобре шкіряться: "25 копіючок, діточки, та й заходьте!” хі-хі-хі...

 Сцена 4

Власне, сцена, панове.
Натовп метнувся у два протилежні боки – частина займати сидячі VIP-місця, частина під сцену.
В центрі уваги був уже сумнівний дядько, кажуть, мєстний панк, який оголосив не менш сумнівних SKNIL OFF’ерів.
Ну що ж, хлопці намагалися грати музику... заінтригувати когось "Смертю через тумбо-юмбо"... за старання поставлю їм трієчку з плюсом.

Знову виходить лисий дядько, і без тіні емоцій на обличчі повідомляє, що MENTAL DEMISE не змогли приїхати, але Вони знайшли їм гідну заміну – та-ра... CASTRUM – таке враження, що участь CASTRUM мала стати цілковитою несподіванкою.
В будь-якому випадку "каструмиків" зустрічали просто шалено. І не даремно. Одразу з появою на сцені Корнеліуса та його команди, зала буквально затріщала від потоку мелодійного, але впертого Death Metal’у.
Тепер все було б зовсім фантастично, якби не якість звуку, що залишала бажати кращого разів так у десять. Та публіка під сценою поводилась уже значно активніше. Що в свою чергу не сподобалось львівському бла-бла-бла підрозділу міліції, чарівні палички яких постукували по спітнілим долоням, а вушка нервово посіпувались. Бідолашні.
Відігравши близько п’яти композицій, CASTRUM ввічливо поцікавились: "Ще?" металхеди стверджувально заревли в єдиному пориві. Погодьтесь, важко відмовитись, коли пропонують добавку, особливо у вигляді улюбленої страви.

На сцені плоть і кров – FLESHGORE. Навіть не сподівалася, що київський бенд принесе купу задоволення. Напрочуд дивовижний вокал фронтмена, що, здавалось, бере свох початки із глибини львівських унітазів та гармонійно перетікає у агресивну музику. Все це разом у суміші неперетравлених рештків хлюпало на вдячного зголоднілого глядача.
За вікном починало сутеніти.
Знову з’явився дядько. Вже перевдягнутий. Оголосив антракт і попрохав не розходитися.

 Сцена нова,

яку важко впізнати. Інший апарат, інше освітлення, відповідно, інша якість звуку (хоча теж жалюгідна).
На п’єдесталі з’являються хлопці з обгорток – VADER. Петер ледь торкається губами мікрофона і вимовляє своє чудове україномовне: "Добрий вечір! Ми у Львові вперше. Поїхали!" Публіка у захваті.
От, власне, вони, обожнюванні, стоять за п’ять метрів, ані трохи не зацяцьковані, як на фото – тому і не схожі на себе.
Здавалось, той факт, що VADER перед очей, тішив фанів більше, ніж їх музика. Я ж прикипіла поглядом до міліровочки на волоссі Петера і намагалася це йому вибачити.
У розпалі вейдерівського дійства, кілька голосів у залі викрикнули: " CASTRUM!", за що, мабуть, потім поплатились власним життям.

Ну і знов вийшов дядько. Цього разу від нього точно не чекали гарних новин.
"Всьо! Канєц! Ідітє всє домой!" На що металхеди відповіли гречним жестом і слухняно порозповзалися.

Завіса.

 Lyuta.